луги (аміак, їдкий натр), кислоти (сірчана, соляна, плавікова, сульфосаліцилова та щавелева);
бензин, дизельне паливо.
До потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО), в технологічному процесі яких зазначені речовини використовуються, транспортуються або зберігаються, відносяться такі об’єкти, що належать підприємству або їм обслуговуються:
природний газ - система газопостачання, котельня;
вибухові матеріали - склад вибухового матеріалу;
аміак, кислоти, луги - хімічна лабораторія;
балони з киснем – склад балонів з киснем;
балони з пропан-бутаном - склад балонів з пропан-бутаном;
нафтопродукти – склад паливно-мастильних матеріалів (ПММ).
Інших об’єктів з наявністю небезпечних речовин, що підлягають ідентифікації на території підприємства не виявлено [16].
Розрахунок категорії небезпеки об’єкту. Норматив порогової маси небезпечних речовин для потенційно небезпечних об’єктів, розташованих від місць великого скупчення людей, транспортних магістралей, промислових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об’єктів на відстані менше ніж 500м розраховується за формулою:
(3.1)
де Qi – норматив порогової маси індивідуальних небезпечних речовин або категорії небезпечних речовин, або небезпечних речовин однієї категорії чи групи;
Rx – відстань від потенційно небезпечного об’єкта до місць великого скупчення людей, транспортних магістралей, промислових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об’єктів;
Rn – гранична відстань, починаючи з якої проводиться перерахунок нормативу порогової маси (для речовин групи 1 і 2 Rn дорівнює 500 метрів).