має місце прояв закону Йєркса-Додсона, згідно з яким підвищення сили мотиву стимулює діяльність, але надмірна сила мотиву погіршує її.

Підвищенню ж даної психологічної якості рішучості сприяє та умова, що виникає у міру оволодіння навичок, що вивчаються, впевненості у своїх силах. Для якнайшвидшого виникнення цього відчуття і зняття боязні на перших етапах доцільно, як вважають деякі вітчизняні психологи, давати посильні завдання і надавати допомогу.

У контексті досліджень зарубіжних авторів психологів, асертивність розумілася зокрема, як вид педагогічної комунікації.

Термін “асертивність”, досить широко вживаний у зарубіжній психології, походить від англійського “assert” – стверджувати заявляти, доводити, відстоювати свої права (як це перекладається в англо українських словниках). “Принципи асертивності – це емпіричні правила поведінки в суспільстві, у спілкування з тими, що оточують. Причому спілкування це спирається на істинно гуманістичні початки, заперечується маніпуляція, жорстокість і агресія повідношенню до іншого”.

Асертивна поведінка дозволяє людині висловлюватися чітко і однозначно, поступати порядно,діяти переконливо, уникати маніпулювання оточенням, знатися на собі та інших, уміти настояти на своєму. Можна сказати, що асертивність – це адекватна оцінка обстановки і своєї поведінки, це шлях до самореалізації, шлях саморозвитку.

Сформульовані основні принципи асертивності названі західними авторами десятьма принципами (“заповідями”) асертивності. Вони, не дивлячись, з першого погляду, на їх простоту і очевидність, охоплюють можливі ускладнення людини у спілкуванні з іншими і у відношенні до самого себе. У практичному застосуванні результати дослідження асертивності, перекладені на практичні рекомендації виконують різні прикладні функції і сформульовані відповідно до постулатів демократичного ідеологічного соціуму, де найважливішими виступають: