теорій комунікативнихігор і життєвих сценаріїв Еріка Берна. Помітна також перекличка ідей Солтера з деякими принципами гештальт-терапії ("Я існую не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням; ти існуєш не для того, щоб відповідати моїм очікуванням").

У вітчизняній психології основними джерелами по асертивності виступають перекладені з чеського книги Каппоні і Новака та логічно з ними пов’язані роботи Шострома, Берна і Перлза. У теорії Солтера асертивна поведінка розглядається як оптимальний, найконструктивніший спосіб міжособистісної взаємодії на противагу двом найпоширенішим деструктивним способам - маніпуляції і агресії.

Традиційні механізми соціалізації мимоволі формують вразливість людини перед всілякими маніпуляціями з боку інших людей. Людина схильна до зовнішніх впливів, а оточуючі часто зловживають цим, маніпулюючи нею в своїх корисливих цілях. Стикаючись з неприйнятними вимогами, людина не знаходить сил ним суперечити і підкоряється, всупереч своїм власним бажанням і установкам. А власні вимоги і потреби вона, навпаки, часто не наважується навіть виказати.

Постійно звіряючи свої бажання і вчинки з чужими очікуваннями і оцінками, людина соромиться своїх почуттів та бажань, боїться показати свою справжню сутність не прикрашену відповідністю до соціальних очікувань. Намагаючись подолати незручність такого положення, людина сама мимоволі вчиться маніпулятивним прийомам, вчиться відповідати агресією на агресію або на просте на критику, навіть справедливу.

Якщо така тактика і дає ефект, то лише тимчасовий і за великим рахунком є  ілюзорною, оскільки не збагачує, а навпаки - обідняє людину як в плані міжособистісних відносин, так і в плані внутрішнього особистісного  комфорту.

Формування асертивності як особистісної риси в першу чергу передбачає те, щоб людина усвідомлювала, що в її поведінці є результатом власного вибору, а що є результатом маніпуляцій оточуючих її людей.