3. Стан, проблеми і перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України

Україна належить до держав з відкритою економікою, на яку припадає 0,07% світового ВВП і 0,3% світового експорту. Основними торгівельними партнерами України є Росія, Німеччина, Туркменістан, США.

Україна експортує свої товари в 201 країну світу, при цьому лідирує Європа, частка якої в загальному обсязі експорту 35%.

Починаючи з 2002 року, намітилася негативна тенденція витіснення українських товарів з найпривабливіших ринків – ЄС і Північної Америки. Товарна структура експорту України носить чітко виражений сировинний характер.

Взагалі, у структурі українського експорту переважають товари з низьким ступенем обробки (близько 66%). Ця обставина зумовлює його вразливість до змін у зовнішній кон’юнктурі, яка залишається головним чинником динаміки експорту. Така структура свідчить, що формування зовнішнього сектору відбувається на основі використання природних конкурентних переваг. Зростання українського експорту досягається за рахунок чорних металів. Частка інших видів продукції незначна. Зміцнює свої позиції в експорті товарів машинобудівна галузь.

В Україні імпорт товарів збільшується вищими темпами, ніж експорт. Так, у 2004році темп зростання експорту становив 11,6%, а імпорту – 13,03%.  У структурі імпорту домінують інші складові, у порівнянні з експортом. Так, у структурі імпорту переважає природний газ, машини й устаткування, сира нафта. Ці галузі забезпечують загальне зростання імпорту. Знижується частка імпорту електроенергії і практично всіх видів продукції тваринництва при одночасному зростанні їх експорту з України, що свідчить про початок піднесення в цих галузях.

Особливістю зовнішньої торгівлі України є розвиток зустрічної торгівлі і перш за все бартерних операцій. Це є наслідком нескоординованих механізмів зовнішньоторгівельної, податкової та валютної політики. Бартерна торгівля має матеріалізовану форму збереження валютної виручки.