РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Суть категорії прибутку та його економічне значення

Прибуток – одна із основних форм грошових нагромаджень, які створюються в галузях економіки; він є частиною національного доходу, включає вартість додаткового продукту і окремі елементи необхідного. Прибуток займає одне з центральних місць в загальній системі вартісних інструментів і важелів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість та інші економічні важелі прямо або опосередковано пов’язані з прибутком [29, с.113].

Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. Він є об’єктивною економічною категорією. На його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу внутрішнього продукту [33, с.264].

Прибуток є одним із основоположних елементів госпрозрахункової діяльності підприємств і об’єднань. Він визначає фінансовий стан підприємств і об’єднань, рівень задоволення особистих і суспільних потреб працівників, гарантує повноту і своєчасність виконання зобов’язань перед фінансово-кредитною системою і характеризує ефективність виробництва. Роль прибутку в умовах ринку значно зростає. Це рушійна сила ринку, яка визначає вирішення трьох основних взаємопов’язаних проблем: що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Прибуток – це винагорода за підприємницьку діяльність і введення технічних вдосконалень.

Прибуток в узагальнюючому вигляді відображає кінцевий результат діяльності господарюючих суб’єктів, продуктивність затрат живої та уречевленої праці і тому служить важливою економічною характеристикою ефективності роботи підприємств. Його одержання є обов’язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку [ 36, с.