розвиваються.

Обсяги світової торгівлі вугіллям протягом 2002-2009 рр. зростали з 403 до 625 млн. т. Унікальними є її масштаби та розмаїтість. Найбільші виробники вугілля не обов'язково є і найбільшими його експортерами. В експорті твердого вугілля провідне місце належить Австралії. За нею ідуть Китай, ПАР, Індонезія та США. Одночасно найбільші виробники – Китай, США й Індія – імпортують вугілля, прагнучи одержати енергоресурс іншої якості та створити запас.

До основних імпортерів енергетичного вугілля можна віднести дві групи країн: країни Західної та Східної Європи, а також Тихоокеанського регіону. Розширення попиту на імпортне вугілля європейськими країнами обумовлюється скороченням власного видобутку внаслідок високої собівартості та неконкурентоспроможності місцевого вугілля порівняно з імпортним (австралійським, американським,південноафриканським), собівартість видобутку якого вдвічі нижча [6,c.346].

Основними представниками другого ринку збуту енергетичного вугілля є, у першу чергу, Японія, на яку припадає майже половина попиту Тихоокеанського регіону, Тайвань, Республіка Корея.

У розвинутих країнах енергетична політика сьогодні спрямовується на зменшення обсягів видобутку та споживання вугілля як найбільш проблемного з екологічної точки зору енергоносія.

2.3 Аналіз світового ринку нафти

Видобуток нафти в регіональному розрізі в найбільших обсягах відбувається на території Середнього Сходу, Європи та Євразії, Північної Америки. При цьому за останні п’ять років частка таких регіонів, як Європа-Євразія та Африка, зросла у сукупному видобутку, тоді як усіх інших регіонів зменшилась.

Збільшення частки Європи-Євразії сталося, головним чином, за рахунок суттєвого зростання видобутку нафти в