- запуск у виробництво виробів партіями;

- обробка одночасно продукції декількох найменувань;

- закріплення за робочим місцем декількох операцій;

- широке застосування разом з спеціалізованим устаткуванням універсального;

- використання кадрів високої кваліфікації та широкої спеціалізації;

- розташування устаткування переважно за групами однотипних верстатів.

Найбільше розповсюдження партіонні методи організації отримали в серійному і дрібносерійному виробництві, заготівельних цехах масового й великосерійного виробництва, де використовується високопродуктивне устаткування, яке перевершує за потужністю пропускну спроможність пов’язаних верстатів і машин в інших підрозділах [17,c.37].

Для аналізу партіонного методу організації виробництва використовуються такі нормативи: розмір партії, періодичність запуску-випуску, розмір запасу незавершеного виробництва і коефіцієнт серійності виробництва.

Розмір партії - основний норматив. Розмір партії - це кількість однойменних деталей, які обробляються на одному робочому місці безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Чим більший розмір партії, тим повніше використовується устаткування, проте при цьому зростає обсяг незавершеного виробництва й сповільнюється оборотність обігових коштів:

За показниками економічної ефективності (зростання продуктивності праці, використання устаткування, зниження собівартості, оборотності обігових коштів) партіонні методи значно поступаються потоковим. Часта зміна номенклатури продукції, яка виготовляється, і пов’язане з цим переналагодження устаткування, збільшення запасів незавершеного виробництва та інші фактори погіршують фінансово-економічні результати діяльності підприємства. Проте з’являються можливості для повнішого задоволення попиту споживачів на різні різновиди продукції, збільшення частки на ринку, підвищення змістовності праці робітників. Найважливіші напрями підвищення ефективності партіонного методу: