Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
9

РОЗДІЛ І. Організаційно-економічна характеристика підприємства

 

1.1 Історія створення сільськогосподарського підприємства

 

 

Село Бацмани виникло кілька століть тому (за переказами старожилів), як вільне козаче поселення серед лісів і луків річки Олави. Бацмани були волосним селом Полтавської губернії. Бацманівське волосне правління мало під своєю владою 6 поселень, два села, два великих хутори. Посеред села є природна трикутна гора, або ще так звана церковна гора. На ній колись стояла церква Успенія Пресвятої Богородиці, а пізніше і церковно-приходська школа, побудована місцевим земством за сприяння І.Л.Александровича. Також серед жителів села побутують легенди про те що воно має дуже давнє коріння. Ще за часів монголо-татарського іга в цих місцях збирали данину і ставили печать Бацмана (це третя версія появи назви - Бацмани).

Багато горя пережили наші предки. Печеніги й половці, монголо- татарська навала і засилля польських магнатів відривали їх від плуга і примушували брати в руки зброю. В літописах є свідчення про 46 нападів на Русь лише половців, 24 рази за два століття згадується річка Сула, як місце кривавих побоїщ з печенігами і половцями. Війни, безземелля та постійний гніт панів не обминали села.

Бацманівські хлібороби, як і всі українські селяни були обурені реформою 1861 року, що не принесла їм справжньої волі, ні землі, не полегшила їх економічного становища. Тому й не дивно, що селянські заворушення протягом десятиліть лихоманили й Роменщину. А коли прокотились над нашою землею хвилі революційних подій 1905-1907 рр., а потім війни, багато людей вітало встановлення Радянської влади.

До революції в селі було розвинуте кустарне ремісництво. Серед відомих в окрузі промислів була цегельна Мини Брудного. Цеглу з помітками і сьогодні можна побачити на приміщенні лікарні. На південь від села нижче по течії Олави, була мануфактура Шеремета, де валяли вовну і виготовляли повсть. Від цього промислу залишилось лише урочища «Валуші». Своєрідності селу надавали вітряки, яких було