З виникненням класичної економічної школи у ХVIII столітті (Уільям Петті, Адам Сміт, Давід Рікардо) утворилася думка, що багатство націй виникає у матеріальному виробництві, в усіх його галузях.

Особливу роль у становленні науки відіграв шотландський філософ і економіст Адам Сміт, який написав книгу «Дослідження природи і причини багатства народів» (1976 р.). Люди читають і вивчають його книгу уже упродовж 231 року.

Адам Сміт писав, що ми одержуємо свій обід не тому, що м’ясник, пивовар і булочних добре до нас ставляться, а тому, що вони дбають про свій прибуток. Кожен має на меті тільки свою власну вигоду, і в цьому випадку його веде «невидима рука» - ринкові стимули, які спрямовують діяльність людей так, що вона стає вигідною для всіх.

Пушкін О.С. у поемі «Евгений Онегин» пише про Адама Сміта:

«… зато читал Адама Смита

И был глубокий эконом,

То есть умел судить о том,

Как государство богатеет,

И чем живет, и почему

Не нужно золота ему,

Когда простой продукт имеет»

Деякі вчені пояснювали суспільні зміни надприродними явищами, другі – діяльністю особливостей, які відігравали неабияку роль в історії, треті – що в історії людства неможливо виявити будь-які закономірності.

Сміт стверджував, що поділ праці і обмін сприяють прогресові людства. Він доводив, що існує універсальна вигода для всіх, хто вступає у відносини обміну. Ця вигода економія учасниками своєї праці. Тобто людина погоджується на обмін тоді, коли вважає, що витрачає на виготовлення товару, який продає, менше часу, ніж їй знадобилося б на виготовлення такого товару, який вона придбає.