Важливим правилом фондової біржі є обов'язкове дотримання передбаченого порядку допуску (лістингу) цінних паперів до офіційного та неофіційного котирування.
Умовами допуску передбачаються вимоги, згідно з якими в офіційному котируванні мають перебувати цінні папери, емітенти яких відповідають певним економічним та фінансовим критеріям, що встановлені біржею, та регулярно поширюють інформацію про свою діяльність.
Найбільшими за обігом та значенням залишаються ті національні біржі, які знаходяться в головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загальнонаціональних масштабів, провінційні ж біржі поступово втрачають свої позиції. Так складається поступово моноцентрична система, яка в найбільш закінченому вигляді представлена в Англії, де Лондонська біржа має назву Міжнародної фондової біржі, оскільки вона перебрала на себе фондові біржі не тільки Великобританії, але й Ірландії.
Моноцентричними можна також назвати фондові біржі системи Японії та Франції, хоча провінційні біржі там ще збереглися, але вони відіграють незначну роль.
Паризька фондова біржа посідає перше місце серед семи бірж Франції.
Найбільш специфічним є фондовий ринок США. Він настільки розгалужений, що в головному фінансовому центрі країни знайшлося місце і для загальновизнаного лідера – Нью-Йоркської фондової біржі, і для Американської фондової, в країні функціонують також провінційні фондові біржі.