обдарованих дітей і є основою здійснення дієвої психологічної допомоги у подоланні дезадаптаційних станів.

Результати діагностичного дослідження забезпечують психолога знаннями про особливості, рівні та закономірності адаптаційних процесів обдарованих дітей в умовах початкової школи, вказуючи вірний напрямок у ідентифікації обдарованості та пошуку засобів психологічної допомоги дитячій обдарованій особистості.

У вітчизняній психологічній теорії та практиці існує низка невирішених питань, пов’язаних з ідентифікацією обдарованих дітей та діагностикою психолого-педагогічних чинників їхньої адаптації. Основні труднощі пов’язані з недостатньою кількістю надійних і валідних стандартизованих методик, адаптованих для використання у молодшому шкільному віці, які дозволяють отримати достовірні дані [35, с. 55].

У практиці сучасної школи можна визначити три підходи у виборі форм навчання обдарованих дітей:

1. Обдаровані діти навчаються в звичайній школі, але за індивідуальною програмою, яка містить елементи "збагачення" і "прискорення".

2. Створення спеціальних шкіл для обдарованих: гімназій, ліцеїв, шкіл з спеціальними нахилами тощо

3. Створення для дітей з підвищеними здібностями особливих класів у структурі масової загальноосвітньої школи, створення спеціальних програм.

За місцем навчання обдарованої дитини діагностування проводиться з метою визначення її рівня розвитку, що допоможе знайти адекватні методи навчання і виховання, створити спеціальні програми, надати підтримку і соціальний захист.

Найчастіше використовують такі методи:

1. Стандартизовані методи вимірювання інтелекту. Тести спрямовуються на визначення вербальних і невербальних здібностей дитини.