середньоазіатських пустель, що відносяться до родів Aphaleria, Weisea, Adavius, Psammestus, Caediexis, Pseudocaedius.

Більшість рівнинних видів в тій чи іншій мірі проникають в гори, що в багатьох випадках пов’язано з їх екологічною пластичністю. По долинах в гори проникають такі характерні представники рівнинної фауни, як Scleropatrum hirtulum, Gonocephalum setulosum, G. pubiferum, G. rusticum, Opatroides punctulatus, Penthicus dilectans.

Гірські фауни містять види, досить різноманітні за характером екологічних вимог. Засушливі передгір’я Центральної Азії мають небагату фауну основу якої складають представники родів Monatrum, Anatrum, Penthicus, Melanesthes. Значно різноманітніша фауна передгірній та підгірних районів Середньої Азії. Переважно до цієї полоси приурочені Scleron carinatum, Penthicus pinguis, Cabirutus pusillus, Dendarus transcaspicus, Dissonomus latiusculus. Подібно поводять себе представники цих родів також в засушливих районах Закавказзя. На Кавказі як гірський вид поводиться Pedinus circassicus, в Криму – P. strigicollis [25, 27].

Ботрофіли серед чорнотілок малочисельні. Melanesthes faldermanni відмічен у норах пищух (Ochotona) та полівок (Microtus brandti), Penthicus rufescens – в норах лис. В норах піщанок на лісових ґрунтах досить часто зустрічається Dissonomus tibislis. Слід зазначити, що ці види також використовують в якості хованок норки жуків – гнойовиків (Scarabaeidae).

Група видів, що мешкають в мурашниках також невелика. Найбільший інтерес з точки зору мірмекофілії представляє триба Sclerina, що включає роди Scleron, Eurycaulus, Platunosum. В Тропічній та південній Африці з мурахами, очевидно, зв’язані всі види, що відносяться до родів Hanstroemium, Tragardhus.

Надання переваги яким – небудь типам ґрунтів у окремих видів може різко відрізнятись в різних частинах ареалу. На околицях ареалу вимоги до ґрунтів у чорнотілок більш суворі, ніж у центральних його частинах [26, 28].