Освіта як цілісний соціальний організм, що володіє власною детермінацією, найбільш суттєвими проявами якої є наступність, динаміка і наявність внутрішньої логіки розвитку, зазвичай вбудована в систему історично визначеного цивілізаційного етапу, тобто конкретний тип цивілізації неминуче формує і певну систему освіти, визначає її зміст, структуру та методи навчання [17, 384]. Освіта доіндустріального та індустріального етапів суттєво різнилася від освіти, яку потребує сучасна інформаційна цивілізаційна епоха.

Характерними рисами доіндустріального цивілізаційного етапу є відтворення для підтримання досягнутого рівня ефективності діяльності, збереження існуючих біологічних та соціальних умов життя, адаптація до зовнішнього середовища. Ці риси проявляються і в освіті. Дана цивілізаційна доба характеризується становленням освіти як системи. У цей період відбувається накопичення, розширення та поглиблення знань про навколишній світ та буття людини.

Надзвичайно об’ємний часовий інтервал охоплює індустріальна цивілізаційна доба. Цей етап забезпечив значний стрибок у розвитку людського буття, культури, в широкому тлумаченні поняття, та освіти. Промисловий розвиток, процеси індустріалізації піднесли освіту на якісно новий рівень та суттєво підвищили вимоги до неї. У цей період все більший суспільний інтерес проявлявся до якісної професійної підготовки робітників, формування та закріплення знань упродовж усієї їх трудової діяльності. Особлива увага проявляється до розвитку природничих та технічних галузей знань.

Особливо інтенсивно система освіти розвивається у ХХ столітті. Її вирізняють швидке зростання чисельності осіб, які здобувають освіту, зближення з наукою та виробництвом, усе більша залежність від соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. Науково-технічний прогрес вніс свої корективи у сферу освіти. На обсяг та зміст освітньої діяльності суттєво вплинуло ускладнення процесів праці, впровадження