Однак відповідь на це запитання можуть дати лише особи, які завершили навчання. Студент, навчаючись, має досить поверхневе уявлення про те, чим йому доведеться займатися у професійному плані, які професійні завдання він буде вирішувати. Більшість студентів під час навчання не знають, де в майбутньому працевлаштуються і які знання та вміння їм знадобляться на практиці.

Ускладнює ситуацію той факт, що значна частина випускників вищих навчальних закладів працевлаштовується не за отримуваним фахом. Мотивація вибору професії має широкий діапазон моральної значимості від вузькоутилітарного (бажання уникнути служби в армії та високооплачуваність професії) до ціннісно-змістового мотиву (задоволення власних інтересів, реалізація здібностей). Серед мотивів вибору вищої освіти є вибір соціально-статусних позицій в структурі суспільства, які домінують над її професійними компонентами [38, 170]. Треба враховувати, що освіта не є лише інструментальною цінністю, за допомогою якої випускник вищого навчального закладу професійно реалізується.

Традиційний підхід до освіти лише як до основи соціально-професійного самовизначення молоді потребує суттєвої корекції. У розвинутому суспільстві освіта стає самостійним видом духовно-практичної діяльності, набуваючи самоцінності у соціальному становленні молоді. Той факт, що професійне самовизначення студентів досить часто не пов’язується з отриманою у вищому навчальному закладі професією, означає, що вища освіта є не спеціалізованою, а, швидше, загальною, своєрідною передумовою для майбутнього професійного та соціального становлення.

Тож, розглянемо думку студентів, щодо якості вищої освіти в Україні, наскільки ця проблема є актуальною для них.

За результатами опитування стало зрозуміло, що студенти, в основному, поняття «вища освіта» розуміють як основу особистісного становлення 47% (див. додаток Д, рис. 1). На їхню думку, період навчання у вищий школі відіграє особливу роль у цьому процесі. На нашу думку, саме в