особистості, здатної адекватно реагувати та відповідати на виклики історії. Вимога сучасного етапу розвитку – перехід від освіти, орієнтованої на засвоєння накопиченого людством масиву знань, до випереджувальної освіти, яка б характеризувалася творчим характером, учила жити людину в динамічному світі, трансформуватися відповідно до змін, що відбуваються у науці, суспільстві та культурі.

Як бачимо, весь освітній процес повинен суттєво змінитися у нових соціально-економічних умовах. Змінюються уявлення про цілі, зміст освіти, форми і методи навчання та ін.

Природно, можна доволі чітко сформулювати  цілі освіти. Якщо відповідати на питання терміном ринкової економіки – хто є «споживачем» освіти, – то це, очевидно; по-перше – кожна конкретна людина, особистість; по-друге – суспільство в цілому; по-третє – виробництво. Ці інтереси зовсім не тотожні. Вони повинні розглядатися сьогодні як незалежні, однаково важливі й такі, що в ідеалі утворюють гармонійне поєднання, триєдність. Отже, можна спробувати сформулювати три цілі освіти:

1.Створення умов для становлення істинно людської особистості, у тому числі професійної, для включення людини у суспільно-корисну працю відповідно до її інтересів та здібностей. При чому, для кожної окремої людини її освіта виступає у двох іпостасях: як засіб самореалізації, самовираження і самоствердження особистості; як засіб стійкості, соціального самозахисту та адаптації людини в умовах ринкової економіки, як її власність, капітал, яким вона розпоряджається чи буде розпоряджатися як суб’єкт на ринку праці.

2.Виховання громадян, соціально активних, творчих членів суспільства, що оволоділи системою загальнолюдських і національних цінностей та ідеалів, здатних до трансформації виробництва, виробничих, економічних та суспільних відносин, участі в управлінні; таких, що володіють почуттям громадянської відповідальності за своє життя і життя