Цивілізаційний перехід обумовлює соціально-економічні та виробничо-технологічні зміни, які ставлять нові вимоги до підготовки кадрів у системі освіти. Є.А. Подольська вказує на такі новітні виклики [20]:

1)перехід до постіндустріального суспільства, значне розширення масштабів міжнародної взаємодії обумовлює необхідність розвитку таких якостей спеціаліста, як комунікабельність, толерантність, соціальна мобільність, інформаційно-технічна культура, гнучкість мислення;

2)виникнення та зростання глобальних проблем, які можуть бути розв’язані лише в межах міжнародного співробітництва потребують глобального, системного, планетарного, інформаційно-технологічного, проективного світогляду та мислення;

3)динамічний розвиток економіки, зростання конкуренції, скорочення сфери некваліфікованої та малокваліфікованої праці, глибокі структурні зміни у сфері зайнятості потребують від сучасних фахівців професійної компетентності та мобільності, зумовлюють постійну потребу у підвищенні професійної кваліфікації і перепідготовки, в посиленні конкуренції;

4)необхідність приймати самостійні рішення в швидко змінних виробничо-технічних умовах, аналізувати себе та результати професійної діяльності вимагають професійної самостійності, відповідальності, креативності, рефлексії, адекватної самооцінки.

У принципово нових соціокультурних умовах для України стрижневою ідеєю освітніх змін є модернізація системи освіти. Ми увійшли в етап перманентних освітніх реформ, однак результат реформування на сьогоднішній день є досить аморфним і слабко прогнозованим на майбутнє. Така ситуація зумовлюється відсутністю цілісного, системного підходу в освіті, чітко визначеної кінцевої мети реформування моделі освіти, зрештою, відсутністю освітньої парадигми, яка б відповідала сучасному цивілізаційному етапу. Досі немає компромісу позицій щодо того, чи Україна прагне створити принципово нову систему освіти, здатну швидко реагувати