і традицій;

                 виховання негативною ставлення до будь-яких форм насильства;

                 формування внутрішньої потреби протистояти проявам шовінізму, фашизму, екстремізму, месіанських налаштованостей;

                 розвиток потреби в оволодінні певного професією, ознайомлення з основами ринкової економіки, підприємництва, вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності держави, вміння включатись в сучасні виробничі відносини;

                 уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватися з демократичними інститутами, органами влади, захищати і підтримувати закони та права людини, бути обізнаними зі способами соціального захисту [7, С. 45].

Мета і завдання системи громадянського виховання визначає відбір таких складових змісту виховання, який забезпечить передумови для формування особистості на цінностях національної культури як невід'ємної складової культури загальнолюдської. Таким чином, формування культури міжетнічних стосунків, «проявляється в повазі інтересів, прав, самобутності великих і малих народів, готовності й умінні йти на компроміси з різними етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі» [1, С. 5], розвиток планетарної свідомості, яка включає почуття єдності й унікальності життя на Землі, що вимагає мирного співіснування всіх народів, країн. Культура міжетнічних стосунків має економічну, політичну, правову та духовну основи і проявляється у повазі до інтересів, прав, самобутності великих і малих народів: у підготовці особистості до свідомого життя у вільному демократичному суспільстві, готовності й умінні йти на компроміси з різними етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі. Деформація цих основ призводить до конфліктних міжетнічних стосунків, проявів шовінізму та інших небезпечних для громадянського миру і злагоди ситуацій.