                     Перший встановлює однаковість шляхом усунення відмінності на користь менш складної частини відмінності; він зводить «вищу складність» до «нижчої складності»; такий підхід відомий як редукціонізм.

                     Другий стиль мислення встановлює однаковість шляхом усунення відмінності на користь більш складної частини відмінностей. Цей стиль використовує «вищий» рівень складності як відправну точку та звідси здійснює екстраполяцію або проекцію на «нижчий рівень складності; цей шлях протистоїть редукціонізмові і, на думку Гофкірхнера, може бути названий "перспективою проекції».

                     Третій - усуває однаковість шляхом установлення відмінності заради кожного вияву відмінностей у її власній природі; він полишає всі взаємовідносини між цими виявами, сприймаючи їх як роз’єднані, диз’юнктивні; цей шлях протистоїть як редукціонізмові, так і «перспективі проекції» і може бути названий «перспективою диз’юнкції».

                     Четвертий - установлює як однаковість, так і відмінність, не віддаючи перевагу жодному з виявів складності. Він інтегрує «нижчу» та «вищу" складності, встановлюючи між ними таке відношення, що, зокрема, може бути схарактеризоване за такими критеріями: по-перше, обидві сторони відношення протистоять одна одній; по-друге, вони залежать одна від одної; по-третє, вони є асиметричними. Коли всі ці критерії задовольняються, такий стиль мислення, як правило, називається «діалектичним» і протистоїть редукціонізму, «перспективі проекції» та «перспективі диз’юнкції».

Як уже говорилося, стиль мислення і світогляд є взаємозумовленими. Своєрідність же будь-якого світогляду може бути визначена насамперед з точки зору співвідношення та характеру відповідей на три основні світоглядні питання: Яким є світ? Як ми можемо пізнавати світ? Як ми маємо діяти в світі? Причому важливо, що саме стиль мислення та світогляд визначають і стиль упредметнених, матеріально втілених результатів культури.