2. Економічні:

• техніко-економічний аналіз;
• техніко-економічне обґрунтування;
• планування;
• матеріальне стимулювання;
• ціноутворення;
• додаткова система;
• економічні норми і нормативи.

3. Соціально-психологічні:

• соціальний аналіз у колективі працівників;
• соціальне планування;
• участь працівників управлінні, соціальний розвиток колективу;
• психологічний вплив на працівників (формування груп, створення нормального психологічного клімату, моральне стимулювання, розвиток у працівників ініціативи і відповідальності).

Адміністративні методи орієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття боргу, прагнення людини трудитися на певному підприємстві, культура трудової діяльності. Вони базуються по владі, дисципліні та стягненнях і відомі в історії, як методи батога і пряника [12].

Для адміністративних методів характерна їх відповідність правовим нормам, що діють на певному рівні управління, а також актам і розпорядженням вищих органів управління.

Економічні методи грунтуються на правильному використанні економічних законів та способів дії і відомі, як методи пряника. Соціально-психологічні методи грунтуються на способах мотивації та моральному впливі на людей і відомі, як методи переконання.

Економічні та соціально-психологічні методи носять непрямий характер управлінського впливу. Не можна розраховувати на автоматичну дію цих методів, адже важко визначити силу їх впливу на кінцевий результат [2].