Проектування мережі 110 кВ ВАТ "Львівобленерго"
76
Заземлюючий пристрій ‑ це сукупність конструктивно об’єднаних заземлювачів (одного або кількох металевих електродів, заглиблених на відповідну глибину в грунт) і заземлюючих провідників, що з’єднують заземлене електрообладнання з заземлювачами.
Заземлювач - це провідна частина (провідник) або сукупність з'єднаних між собою провідних частин (провідників), що перебуває в електричному контакті із землею безпосередньо або через проміжне струмопровідне середовище.
Заземлюючий провідник - це частини обладнання, що підлягають заземленню, приєднуються до заземлюючого пристрою за допомогою заземлюючих провідників.
Суть захисного заземлення, як заходу захисту від ураження електричним струмом, полягає в наступному:
- з частини електроустановки, яка виявилася під напругою внаслідок порушення ізоляції, стікає в землю й іде по землі електричний струм. Значення напруг на цій частині електроустановки, відносно точок землі поза зоною розтікання, будуть залежати від значень струму замикання на землю і опору протікання струму (при наявності заземлюючого пристрою - від опору заземлення). Розподіл напруги у зоні розтікання залежать, крім того, від питомого опору землі, а також від кількості і розташування елементів заземлювача (вплив факторів тут не розглядається).
- при замиканні на землю, небезпеку може являти напруга дотику Uд, різниця потенціалів між двома точками в системі заземлення, при одночасному торкані до них людини ( найчастіше між рукою і ногою).
- небезпеку в зоні розтікання струму може являти і крокова напруга Uкр., різниця потенціалів між двома точками в системі заземлення, де можуть опинитися ноги людини (довжина кроку в середньому дорівнює 0.8 м) .