3 ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Система публічної влади національної держави все більше набуває партійного характеру – такою є тенденція розвитку сучасної європейської демократії. Політичні партії є тим інститутом громадянського суспільства, через який здійснюється безпосередній зв’язок між громадянський суспільством, з одного боку, і механізмом здійснення демократичної публічної влади – з другого. Необхідно зазначити, що ззовні вітчизняна партійна система виглядає досить респектабельно: станом на 1 січня 2014 р. зареєстровано близько 200 політичних партій, котрі створюють картину політичного плюралізму. Проте при більш детальному аналізі діяльності політичних партій та законодавства України, що її врегульовує, простежується істотна віддаленість від європейського зразка.

Діяльність політичних партій в Україні регулюється низкою законів, які було ухвалено у різний час, і положення яких не в повній мірі узгоджено між собою. Окремі норми відповідних законів не відповідають Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, європейським стандартам у сфері політичних партій і, відповідно, мають бути переглянуті.

Конституційне врегулювання статусу політичних партій в Україні, на перший погляд, здійснюється за схемою, прийнятою в європейських країнах. У розділі І Конституції серед основ конституційного ладу України закріплюються засади «політичної багатоманітності» та гарантії «свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України» (ст. 15).

Як зазначає В. Лемак, порівняння конституційного врегулювання діяльності політичних партій в Україні з його регулюванням на цьому рівні в більшості європейських держав дає можливість дійти висновку про його недостатність у багатьох аспектах. Головна претензія при цьому полягає в констатації повної відсутності в Основному Законі України застережень щодо:

а) демократичності внутрішнього організаційного устрою політичних партій;

б) методів їх діяльності;