Композити – це єдинооформлені складні слова, до складу яких входять дві або більше основи та інтерфікс [52, с. 7].

          У дериватології розрізняють власне основоскладання та основоскладання в поєднанні з суфіксацією. Останнє М. М. Шанський називає складносуфіксальним способом [53, с. 275]. При власне основоскладанні останній компонент деривата тотожний самостійному слову, яке входить до складу співвідносного словосполучення. При складносуфіксальному способі в останньому компоненті композита поєднується основа одного зі слів мотивувального словосполучення і суфікс, який виконує переважно класифікувальну функцію. Афіксація в складних словах має супровідний характер [32, с. 3].

        За типом синтаксичного зв’язку між компонентами словосполучення, основи яких формують складне слово, усі авторські складні іменники сучасних майстрів слова є композитами з підрядним зв’язком. У таких дериватах один із компонентів є опорним, інший – залежним. Опорний компонент переважно виражається іменниковою, рідше – дієслівною основою

         У композитах, утворених на основі синтаксичних конструкцій із опорним іменниковим компонентом, залежний може бути виражений основами прикметників, іменників та числівників.

        Індивідуально-авторські складні іменники, утворені на базі синтагми «П + І», представлені такими словотвірними типами:

        1) «П + -о- + І + ø»: радосинь (Е. Євтушко), ріднокрай (Б. Чепурко), щирозолото (Р. Кублик), живосрібло (О. Стусенко).

        2) «П + -о- + І + -j-а»: ріднокров’я, ріднослів’я (Б. Чепурко), буйновіття (П. Осадчук), чорнополля (С. Сапеляк).

        Індивідуально-авторські іменники, утворені на базі синтагми «І + І» належать до одного словотвірного типу: