не- із твірними основами майже немає формальних і семантичних обмежень. Тому залежно від комунікативних потреб інновації з цим формантом легко конструюються поетами і вводяться в контекст;

  2) при- вживається із значенням приближення, приєднання, результату дії: пригазований (М. Шунь) ← газований, присвітанковий (А. Витрикуш) ← світанковий;

3) між-: міжгалактичний (П. Перебийніс) ← галактичний.

          Отже, у сфері префіксальної ад’єктивної деривації, представленої у творчому доробку сучасних майстрів слова, продуктивні є словотвірні типи з формантами не-, між-, при-. Загалом префіксальний спосіб творення індивідуально-авторських прикметників у словнику поетів XXI ст. є малопродуктивним.

          3.2.3. К о н ф і к с а ц і я. Префіксально-суфіксальний спосіб – це спосіб творення похідних слів одночасним додаванням до твірної основи суфікса і префікса. Нами було виявлено новотвори сучасних поетів, які творилися за допомогою цього способу. Зазвичай до іменникових, дієслівних і прикметникових основ додавали префікси на-в-, ультра-, що- і суфікси -н-, -ов-, -ист-:

          На-в- + Д + -ист-: наврипистий (М. Славинський) ← рипіти;

          Ультра- + І + -ов-: ультрадзвоновий (І. Павлюк) ← дзвін;

          Що- + І + -н-: щонощний (С. Сапеляк) ← ніч.

          Отже, префіксально-суфіксальні АЛН сучасних авторів є нечисленними, проте емоційно виразними.

           3.2.4. О с н о в о- та с л о в о с к л а д а н н я. Складні прикметники, як відомо, є надзвичайно поширеними в поетичному мовленні, зокрема і в лексиконі більшості авторів XXІ ст.: безтурботно-п’янкий (Л. Борець), медово-полиновий (І. Павлюк), зернохлібний (Б. Чепурко) та ін.