При еластичному попиті більша частина податку сплачується виробниками, тому що споживачі будуть намагатися збільшити споживання товарів-субститутів. При нееластичному попиті більшу частину податку сплачують споживачі, оскільки їм важко змінити структуру споживання через обмеженість замінників.
І навпаки, якщо еластична пропозиція, то більшу частину податку сплачують споживачі, тому що виробники можуть перепрофілювати свої виробничі потужності на виготовлення іншого товару чи послуги. У випадку нееластичності пропозиції (досить короткий період часу) переорієнтація ресурсів здійснюється повільно, або її здійснити неможливо, тому більш за все від податку страждають виробники.
З графіків видно, що при еластичному попиті основна частка податку припадає на виробника, а при нееластичному — переважно на споживача. Крім цього, абсолютна величина податкових надходжень при нееластичному попиті буде вищою. Саме тому держава оподатковує акцизним збором у першу чергу товари, попит на які є нееластичним (тютюнові вироби, алкогольні напої).
