20. Економічний зміст інтелектуальної власності

Поняття інтелектуальної власності, охоплює всі права, пов’язані з інтелектуальною діяльністю у виробничій, науковій, літературній і художній галузях , і визначається як власність: 

– на втілений в об’єктивній формі продукт  (що має ідеальну природу),

який залежно від характеру є твором науки, літератури, мистецтва, винаходом або промисловим зразком ;

– на результати творчої діяльності та продукти інтелектуальної творчої

праці, які щодо юридичних відносин є сукупністю об’єктів авторського винахідницького права, а також прав, пов’язаних із різними видами промислової власності та захистом від недобросовісної конкуренції.

В інтелектуальній власності виокремлюють речовий зміст  та суспільну форму – відносини між різними економічними суб’єктами щодо привласнення результатів відкриттів,  винаходів тощо в різних сферах суспільного відтворення. 

Вихідною методологічною ланкою формування економічної теорії інтелектуальної власності є підхід до неї як до органічної складової всієї сукупності суспільних відносин власності.  З цих позицій загальне розуміння власності як сукупності  (системи)  суспільних відносин належності,  володіння, розпорядження і використання об’єктів власності поширюється і на феномен інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність має визначатися як сукупність суспільних відносин, що опосередковують виробництво і подальший економічний рух об’єктів інтелектуальної власності – їх належність, володіння, розпорядження і використання.

Інтелектуальна власність за своїм економічним змістом є особливою структурною складовою всієї системи суспільних відносин власності. Особливість цієї складової визначається особливістю об’єктів інтелектуальної власності. Залежність особливості тих чи тих складових цілісної системи відносин власності від особливості їхнього об’єкту має загальний характер і знаходить свій вияв в особливостях,  зокрема,  відносин земельної власності,  власності на гроші,  робочу силу, різні види капіталу, цінні папери тощо.