Правило найменших витрат (least cost combination rule of resources) – це правило, за яким витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції будуть мінімальними в тому випадку, коли співвідношення між граничним продуктом ресурсу і граничними витратами на ресурс буде однаковим для всіх економічних ресурсів, що використовуються. Підприємство, яке максимізує прибуток, має виробляти продукцію за такого поєднання економічних ресурсів, що забезпечує найменші витрати [23,c.111].

Таким чином, підприємство, що максимізує прибуток, вибирає такий обсяг використання ресурсів, щоб відношення витрат, що виникають при використанні ресурсу, до його граничного продукту, було однаковим для всіх економічних ресурсів і дорівнювало граничному доходові.

Отже, правило максимізації прибутку означає, що кожен ресурс використовується доти, доки його граничний продукт у грошовому виразі дорівнює його ціні. Тому, згідно з теорією граничної продуктивності, кожен чинник виробництва одержує той дохід, який він створює, тобто одержує свою частку доходу у певній формі: робітник – заробітну плату, власник капіталу – прибуток і відсотки, власник землі – ренту.

1.2. Прибуток як джерело власних коштів

Прибуток за своїм економічним змістом, у вузькому розумінні, являє собою різницю між доходами та витратами підприємства (господарюючого суб'єкта). Кількісне трактування прибутку визначає прибуток як різницю між загальною виручкою та сукупними витратами. В останні включається заробітна плата, орендна плата, витрати на матеріали, паливо, комплектуючі вироби, амортизацію, відсотки по позикам, податки, резерви та інші. Так визначається величина прибутку практично в усіх країнах з ринковою економікою. Приблизно також визначався прибуток і в країнах з командною економікою.