. [24].

Загальною метою попередньої роботи є пошук лізингодавцем потенційних клієнтів, зацікавлених у лізингу. Разом з тим ініціатива у висновку лізингових угод, як правило, виходить від майбутнього лізингоодержувача, що самостійно знаходить привабливим необхідним майном постачальника або звертається із проханням допомогти в пошуку постачальника до банку.

Всі подальші взаємини між сторонами будуються на основі заяви – клопотання, що подається лізингодавцю майбутнім користувачем.

Заява складається в довільній формі, але воно обов'язково повинне містити технічний опис необхідного встаткування, його економічні параметри, найменування й реквізити привабливі їм постачальника [25].

Одночасно із заявою потенційний лізингоодержувач представляє банку юридично засвідчену копію свого уставу й всю необхідну інформацію про своє економічне становище й перспективи розвитку за формою й у строки, установлені лізингодавцем. У стандартний набір документів також входять бухгалтерський баланс за останній рік або (і) квартал, економічне обґрунтування й аналіз ефективності угоди. При необхідності на вимогу банку надання цієї інформації, а також даних про експлуатацію встаткування може бути кількаразовим. У випадку будь-яких змін свого юридичного або фінансового стану лізингоодержувач зобов'язаний сповістити про цьому лізингодавця. Також до стандартного набору документів, що подаються потенційним лізингоодержувачем, додається анкета, заповнювана підприємств-юридичною особою.

У свою чергу банк із метою убезпечити себе на випадок невиконання лізингоодержувачем платіжних зобов'язань провадить оцінку економічної діяльності клієнта з погляду його платоспроможності.

Крім того, лізингодавцю потрібно провести аналіз лізингового проекту для того, щоб виявити можливість здачі майна повторно в оренду (у випадку укладання договору оперативного лізингу) або його продажу у випадку дострокового розірвання лізингової угоди з вини л