1.          Власні імена відрізняються індивідуальним застосуванням та визначеністю об’єкту, що називається, з яким вони поєднуються в акті номінації.
2.          Власні імена надають висловлюванню визначеність та конкретність і слугують для індивідуалізації особистостей, а також географічних та інших об’єктів, що розглядаються окремо.
3.          Власні імена різноманітні. Окремі їх типи мало схожі одне на одного, тому складно визначити їх спільні риси, за виключенням того, що це – власні імена.
4.          Власні імена не мають спільної семантики. Вони називають об’єкти за допомогою свого звучання, а не за допомогою лексичного значення основ.
5.          Власні імена стають опорними точками в міжмовній комунікації й тим самим у вивченні іноземних мов.

Власне ім’я – важлива ланка в міжмовній комунікації й це породило ілюзію того, що власні імена не потребують особливої уваги при вивченні англійської мови та при перекладі з неї. Насправді власні імена допомагають подолати мовний бар’єр і слугують для особливого, індивідуального позначення предмета відносно описуваної ситуації.