[6, 15].

1.          Фразеологічні єдності.
2.          Фразеологічні зрощення.

У їх основі лежить ступінь семантичного злиття компонентів.

Т.М. Дербукова ділить фразеологічні одиниці на дві групи:

1.          Фразеологічні одиниці, семантична цілісність яких викликається підрядністю лексичних значень компонентів цілісному значенню словосполучення.
2.          Фразеологічні одиниці, семантична зв’язність яких зумовлюється фразеологічною зв’язністю одного з компонентів [6, 17].

Н.М. Амосова виділяє два типи фразеологічних одиниць: фраземи та ідіоми. Фразема – це одиниця постійного контексту, у якій вказуваний мінімум, необхідний для актуалізації даного значення слова є постійним [6, 20]. Другий компонент є вказуваним мінімумом для першого. Ідіоми, на відміну від фразем, – це одиниці постійного контексту, у яких вказуваний мінімум та компонент, що семантично реалізується складають тотожність. Однак стійкі звороти з цілісно предикативною структурою (прислів’я та приказки) Н.М. Амосова не включає до складу фразеології.

Одні з запропонованих вченими класифікацій перегукуються, інші є специфічними й властивими тільки тому и іншому автору. Класифікація запропонована О.В. Куніним поділяє фразеологічні одиниці на 4 структурно-семантичні класи [6, 44]:

•             Номінативні фразеологічні одиниці, тобто фразеологізми, що означають предмети, явища і т.п. Наприклад: the last straw that broke the camel’s back – «остання крапля». Сюди ж належать звороти з предикативною структурою типу as the case stands – «за існуючих обставин», а також сполуки типу wear and tear – «фізичне і моральне зношення».
•             Номінативно-комунікативні фразеологічні одиниці. Сюди належать дієслівні фразеологічні одиниці, які можуть трансформуватися в речення при вживанні дієслова в пасивному стані. Наприклад: