1.1.               Поняття фразеологічної одиниці

Фразеологізм або фразеологічна одиниця – це загальна назва семантично пов’язаних поєднань слів та речень, які, на відміну від схожих з ними за формою семантичних структур, не виробляються відповідно до загальних закономірностей вибору та комбінації слів, при організації висловлювання, а відтворюються в мові у фіксованому співвідношенні семантичної структури та визначеного лексико-граматичного складу [12, 17].

Єдиної думки щодо природи фразеологізмів не існує. У сучасній зарубіжній лінгвістиці стійкі вирази часто розглядаються як стилістичні засоби, фігури чи штампи, хоча ще Ш.Баллі вказував на специфічні ознаки фразеологізмів. Деякі лінгвісти відносять до фразеологізмів лише ідіоми та фразеологічні звороти з жорстко фіксованим одиничним зчепленням компонентів, відносячи інші види словосполучень не до фразеологічних конструкцій [12, 18].

Найбільші суперечки викликає включення до фразеологічного складу прислів’їв, приказок та крилатих виразів. Прибічники так званого вузького розуміння фразеологізмів (А.І. Молотков, В.П. Жуков, Н.М. Амосова) не включають подібні одиниці до фразеології. Ми дотримуємося іншої точки зору, оскільки такий підхід дозволяє більш повно та більш плідно вивчати фразеологізми в контексті з прислів’ями, приказками, мовними афоризмами. Таким чином, під фразеологізмами ми розуміємо не лише ідіоматичні конструкції, а й прислів’я, приказки, крилаті вирази.

Формування фразеологізму завжди проходить за взаємодії всіх компонентів комбінації. Фразеологічні одиниці – це майже завжди яскраві образні вирази [12, 19]. Переосмислення всього лексико-граматичного складу чи одного з компонентів – суттєва ознака фразеологізму, що лежить в основі його виникнення та що створює «структурно-семантическую специфику, внутриязыковую идиоматичность, проявляющуюся в невыводимости значения фразеологизма из «прямых» значений составляющих его слов и его