Рис. 5.2 – Подання знань

Всі знання можуть бути подані за допомогою однієї або декількох семантичних моделей: логічних, продукційних, фреймових або семантичної мережі.

Продукційна модель – модель, заснована на правилах, дозволяє подати знання у вигляді речення типу „Якщо (умова), то (дія)”. База правил складається з множин фраз типу:

ЯКЩО РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ знизилась

І ПРИБУТОК збільшився

ТО СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ збільшилася.

Семантична мережа – один із засобів подання знань. Термін складається зі слів „семантика” (мовознавча наука, що вивчає зміст речень) та „мережа” (математичне значення – різновид графа, набору вершин, з’єднаних дугами). В семантичній мережі роль вершин відіграють поняття бази знань, а дуги (спрямовані) задають відношення між ними. Найпоширеніші типи співвідношень: БУТИ (означає, що об’єкт належить до певного класу); МАТИ (дає змогу задавати властивості об’єктів); БУТИ НАСЛІДКОМ (відображає причинно-наслідкові зв’язки). Перевагою СМ є наочність, але за великого обсягу бази знань рекомендується виділяти локальні підмережі.

Фреймове подання знань відбиває систематизовану у вигляді єдиної теорії психологічну модель пам’яті людини. Основний елемент моделі – фрейм – є відображенням структури даних для опису концептуальних