Ці джерела збагачення словника є одночасно джерелами розвитку мови (усної і письмовий) узагалі [11, c.93].

    Існує кілька напрямків словникової роботи, з яких найважливіші наступні:

1) збагачення словника при проведенні прогулянок, екскурсій, на уроках по всіх предметах навчальної програми в зв'язку з розширенням уявлень і понять учнів про навколишню дійсності, повідомлення нових слів і термінів;

2) пояснення нових і незрозумілих слів;

3) словникові роботи, пов'язані з вивченням розділів граматики, вправи класифікаційного характеру, вправи по угрупованню предметів, ознак, дій і т. д.;

4) лексичні вправи (у зв'язку з читанням художніх творів, підготовкою до творів і їхнім розбором).

Усі ці напрямки варіюються в залежності від того, на яких уроках ці роботи застосовуються: на уроках навчання грамоти, на уроках читання, на уроках граматики і правопису.

Уроки читання більше всього покликані сприяти розширенню і збагаченню словника учнів як у процесі аналізу творів, що читаються, так і під час спостережень. Пояснення нових і незрозумілих слів також постійно має місце на уроках читання. На уроках навчання грамоти застосовують пояснення нових і незрозумілих слів у зв'язку з читанням по букварю; у цей же букварний період застосовуються логічні вправи. Підготовчі вправи типу класифікації потрібно проводити перед заняттями по граматиці і правопису. Вправи в зв'язній письмовій мові вимагають спеціальних лексичних вправ [6, c.21].