Підбираючи слова до того чи іншого прикметника, діти складають з ними  речення чи словосполучення, причому вони усвідомлюють значення утворених ними слів. Наприклад, від іменника пух утворять інший іменник –пушок (корінь пух – пуш ), від цих слів утворять прикметники і вводять їх у словосполучення: пуховий (пухова хустка), хутровий (хутровий звір), пухнатий (пухнате кошеня).

Узагалі важко собі уявити граматичні заняття без вправ лексичного характеру. Чим більше слів залучається для з'ясування і закріплення граматичних знань, тим усвідомлені і гарні ці знання [6].

Найбільш коштовні вправи лексичного характеру пов'язані з поняттями «синонім» і «антонім». Синоніми – це слова, близькі, хоча і неоднакові за змістом (хоробрий, сміливий, відважний, безстрашний). Антоніми – слова з протилежним значенням (новий – старий, сміливий – боягузливий, брудно, тихо – голосно, хвалити – чи сварити гудити, закричать – замовчати).

Робота над синонімами й антонімами важлива тому, що уміння підібрати потрібний  синонім чи  антонім дозволяє: 1) різноманітити мову (погано, коли повторюється в дитячому творі кілька разів те саме слово); 2) вживати в мові більш точні слова і вираження, наприклад: кошеня  розв'язує (розмотує) клубок ниток [11, c.21].

Вправи в підборі синонімів і антонімів особливо корисні для вироблення точності мови. Для цих цілей можна іноді брати й окремі слова:

синоніми: пустун бешкетник; робота – праця, справа; великий – величезний, величезний; хоробрий – сміливий, відважний, безстрашний; бігти - нестися; мучити – турбувати, мучити, хвилювати; незабаром – швидко;

антоніми: ворог – друг, правда – неправда, хвороба – здоров'я, шум – тиша, корисний – шкідливий, важкий – легкий, старий – молодий, тупий – гострий, обрадувати – засмутити, поспішати – баритися, почати – скінчити, говорити – мовчати, слабко – сильно, добре – погано, повільно – швидко, довго – незабаром, тепло – холодно,, весело – сумно. Вправи у вживанні синонімів і антонімів, однак, найкраще проводити в зв'язку зі складанням словосполучень,