і суспільство, і задача школи в першу чергу полягає в тім, щоб це коло розширити і на цій основі розширити словник дитини [1, c.57].

По-друге, часто буває, що словниковий запас в дитини є, але за цими словами немає точних уявлень і понять, і завдання школи полягає в тім, щоб спостереження і знання дитини уточнити, збагатити, а разом з ними уточнити і збагатити словник дитини. Дитина, наприклад, знайомиться зі словом лелека, але він мало знає про лелеку і тому може змішати його з журавлем, з чаплею, зі страусом. Треба показати йому картинки чи муляжі, дещо розповісти, щоб він умів правильно називати  речі їх іменами.

По-третє, словник дітей не упорядкований і не систематизований: слова живуть окремо друг від друга, не знаючи «споріднення» між собою, діти користуються словами.

По-четверте, словник буває розвинений односторонньо: у ньому є конкретні, повсякденні слова, але немає узагальнюючих слів, мало термінів,що стосуються різних областей знань.                                                       

По-п'яте, дитина, здається, розуміє деякі слова при читанні чи при слуханні, але вживає неправильно у своїй мові. Перед школою є задача – активізувати словник дітей, зробити так, щоб вони змогли вживати слова, що вони одержують у процесі навчання.

По-шосте, мова дітей не тільки в 2-3 класах, але й у 4 класі відрізняється часто млявістю, невиразністю, повторенням тих самих слів; у словниковому запасі дітей немає яскравих, виразних слів і виражень.

По-сьоме, учні, не знаючи правопису багатьох слів, що їм варто було б вжити у своїй письмовій мові, уникають їх, тому що не вміють користуватися орфографічним  словником, пишучи помилково. Необхідно допомогти дітям, щоб вони як можна повніше використовували свій словниковий запас при самостійному житті [20, c.88].

Як бачимо, у словнику дітей початкових класів чимало недоліків. Щороку навчання в початкових класах покликане дати учням певну кількість слів, понять. В основному словник учнів насамперед, визначається