де 
– перевищення між кратними точками прямої лінії, м;
d – горизонтальне закладення або проекція схилу на горизонтальну площину (береться з плану).
О±В°
d
Рис. 2. Визначення крутості схилів.
Побудова шкали масштабу закладень для визначення ухилу на картах, картограмах або планах обґрунтовується формулою:
Закладення d визначається для відомої з плану висоти січення і різних значеннях кута нахилу tgО± за прийнятою градацією 1°, 2°, 3°, 5°, 7°, 10°, 12° та більше 12°. Згодом на горизонтальній прямій відкладають рівні відрізки кутів нахилу і в отриманих точках ставлять перпендикуляри на яких відкладають вирахувані закладення для відповідного ухилу. Кінці перпендикулярів сполучають плавною кривою лінією (див. рис.3.).
Визначення контурів за крутістю схилів. Для визначення величини ухилу на плані користуються шкалою закладень. Для цього ніжки вимірника встановлюють на шкалі масштабу закладень плану так, щоб одна поміщалась на горизонтальній прямій, а інша на кривій в місці, де ухил рівний заданому. Потім отриманим розхилом циркуля проводять між двома сусідніми горизонталями до тих пір поки ніжки циркуля їх не перетнуть, а в місцях перетину їх з горизонталями встановлюється границя контуру заданого ухилу. Порядок встановлення контурів здійснюється починаючи з 1°, 2° і т. д. [3]
Для зручності визначення границь контурів певних ухилів на плані використовують різного роду палетки (лінійні або кругові), які виготовлені з прозорих матеріалів.