Також вчена пропонує, використовуючи класифікаційні критерії, які застосовувалися під час загальнотеоретичного аналізу обов'язків роботодавця, потрібно окреслити коло тих обов'язків, які фізична особа як роботодавець має не лише перед працівниками, а суспільством і державою. Це, в першу чергу, обов'язок дотримуватися норм законів, інших нормативних актів, в тому числі локальних, присвячених правовому регулюванню праці.

Як до моменту прийняття на роботу так і протягом строку існування трудових відносин фізична особа зобов'язана забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці, які відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці. Виконання цього обов’язку ґрунтується, в першу чергу, на конституційних положеннях -  людина,  її  життя  і здоров'я,  честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Роботодавець зобов'язаний здійснювати загальнообов'язкове соціальне страхування. 

Уклавши трудовий договір, тобто підтвердивши потребу у використанні сторонньої робочої сили, роботодавець має надавати роботу, обумовлену трудовим договором, забезпечивши умови для її належного виконання.

Надаючи роботодавцю власну здібність до праці, працівник не повинен нести зобов'язань із забезпечення себе засобами праці, він самостійно її не організовує. Тому для забезпечення належного протікання процесу праці на роботодавця покладаються обов'язки щодо її організації, створення відповідних умов для її виконання.

Існування трудового правовідношення передбачає обов'язкове отримання його суб'єктами певних майнових благ: роботодавець отримує результати використання робочої сили, а працівник - плату за свою працю.

У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною  особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного