1)    засвідчення запису в трудовій книжці працівника у державній службі зайнятості [14].

Трудовий договір про роботу з фізичною особою є звичайним трудовим договором, що, як правило, укладається на невизначений термін. На таких працівників поширюється трудове законодавство. Наймач зобов'язаний дотримувати всіх гарантій, передбачених законодавством щодо найманих робітників:

       не перевищувати норму робочого часу, встановлену в ст. 50 КЗпП - 40 годин на тиждень;

       гарантувати скорочений робочий час напередодні вихідних і святкових днів; оплата праці повинна бути не менше розміру мінімальної заробітної плати; надавати вихідні дні й оплачувану щорічну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів.

Стосовно строку договору, то у літературі висловлювалась думка, що трудовий договір з фізичною особою укладається на невизначений строк. Однак, за ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може укладатися і на певний строк. Практика укладення таких трудових договорів свідчить, що вони здебільшого укладаються на певний строк, а це суперечить вимогам норми ч. 2 ст. 23 КЗпП України, яка встановлює випадки, коли трудовий договір укладається на певний строк. Отже, необхідно дотримуватись вимог зазначеної норми, невиконання яких є підставою для визнання умови трудового договору про строк недійсною. Відтак, трудовий договір з фізичною особою-підприємцем може бути безстроковим, строковим, а також таким, що укладається на час виконання певної роботи [29].

Приймаючи працівника на роботу, йому можна встановити випробування, керуючись загальними положеннями законодавства про строк і правові наслідки випробування. – наголошує Болотіна Н. Б.