3.3 Аналіз отриманих результатів

В ході виконання курсової роботи було синтезовано три комбінаційні схеми двійково-десяткового лічильника. Для цього, беручи до уваги отримані тригери, вагу розрядів двійкового коду, яким кодувалися імпульси сигналів, та логічний базис Пірса,  були складені таблиці станів і переходів двійково-десяткового лічильника, на основі яких побудовано діаграми Вейча для отримання і мінімізації логічних функцій, які задають правильний порядок роботи тригерів лічильника. Після цього отримані логічні функції були приведені до логічного базису АБО-НІ. Після цього, враховуючи особливості позначення логічних елементів та тригерів в пакеті прикладних програм OrCAD 9.1, власне й були  синтезовані три варіанти реалізації синхронного двійково-десяткового лічильника. Одним із завдань на курсову роботу було знаходження оптимальної схеми двійково-десяткового лічильника, враховуючи складність апаратної реалізації. Вона розраховується за кількістю вентилів в комбінаційній схемі і за показником Квайна. На основі даних, наведених у таблиці 3.1, а саме  N = 13, а    K = 47 – знайдені  показники для комбінаційної схеми №1 є найменшими, для моделювання роботи лічильника було обрано перший варіант реалізації  синхронного двійково-десяткового лічильника.

Моделювання роботи лічильника проходило наступним чином:

• задавались установчі сигнали S, R та тактовий C таким чином, щоб стан лічильника встановити в логічний «0» і потім почати процес лічби;
• перевірялась правильність роботи лічильника, а саме відповідність станів лічильника, розрахованим теоретично(таблиця 2.1), і станів лічильника на часових діаграмах(рисунки 3.1 – 3.3);
• далі  шляхом зменшення тривалості синхросигналу С  знаходився мінімальний період та максимальна частота роботи лічильника, які складають 100 нс та 10 МГц;
• далі знаходився час реєстрації лічильника, що склав 40 нс, і було підтверджено, що час реєстрації дорівнює затримці тригерів(рисунок 3.5).