, дозволяли до 01.01.2000 р. досить чітко розмежовувати МШП і основні засоби для цілей як бухгалтерського, так і податкового обліку [33,c.74].

Введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку істугно змінили підхід до класифікації таких предметів, що позначилося і на їхньому відображенні в бухгалтерському обліку.

Визначення МШП, що містяться в П(С)БО 9 «Запаси» звучать так: «До складу запасів відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Під операційним циклом розуміється проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з таких запасів продукції чи товарів і послуг».

У визначенні малоцінних та швидкозношуваних предметів, приведеному в П(С)БО 9 «Запаси», відсутній вартісний критерій і немає посилання ні на який перелік предметів, а передбачається лише один критерій при віднесенні предметів праці до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів, а саме: предмети повинні використовуватися протягом не більш одного року. Що стосується тих предметів, що відповідно до Положення № 250 класифікувалися як малоцінні швидкозношувані предмети, але термін служби яких перевищує один рік, то відповідно до вимог П(С)БО 7 «Основні засоби» такі предмети враховуються в складі інших необоротних матеріальних активів, а саме як малоцінні необоротні матеріальні активи. 

Виділення зі складу основних засобів зазначених предметів у особливу групу, незважаючи на такаий же характер, їх використання в підприємстві, як основних засобів, зумовлено двома причинами.

По-перше, таке виділення очищує категорію основних засобів від усякого роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими з невеликим як правило терміном служби. У складі основних засобів при такому виділенні з їх скаду малоцінних та швидкозношуваних предметів залишаються предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства.