1)      джерело самофінансування, виробничого і соціального розвитку;

2)      база у системі критеріїв ефективності;

3)      винагорода власникам і працівникам;

4)      основа інноваційних рішень;

5)      стимулятор функціонування підприємства [31,с.7-9];

        Єдність функцій в їх залежності і взаємообумовленості робить прибуток тим елементам господарювання, який дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб’єкта, робітників та власників підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов’язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.

        Об’єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов’язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес робітників підприємства пов’язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже – та частина прибутку, яка пов’язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв’язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін.

        В умовах ринкових відносин, як свідчить світова практика, є три основних джерела отримання прибутку [48, с.178-179]:

1) отримання прибутку можливе за рахунок монопольного становища на ринку з випуску тієї чи іншої продукції або унікальності продукту. Підтримання цього джерела на відносно високому рівні передбачає проведення постійної новації продукту. Тут потрібно враховувати такі протидіючі сили як антимонопольну політику держави і зростаючу конкуренцію з боку інших підприємств;