• Можна планувати виробництво і збут таких товарів, як реально відповідають конкретному попиту;

• Можна дібрати такі засоби комунікації, які реально узгоджуються із цільовим ринком;

• Можна оптимізувати витрати на маркетинг;

• Маркетингові дії можна здійснювати тоді і там, коли і де ринок найбільш сприймає їх.

Разом із тим сегментуванню притаманні й деякі недоліки. Насамперед це значні витрати, що пов'язано із багатоваріантністю маркетингових дій. Окрім того, можлива втрата сегментів, які мають меншу ринкову привабливість дял підприємства.

Сегментування ринку продукції виробничо-технічного призначення можна здійснити, використавши такі ознаки: масштаби діяльності підприємства; географічне положення; галузева належність; рівень розвитку технології; характер діяльності (імпортер чи експортер, добувне чи обробне підприємство, оптовий чи роздрібний торговець); тип продукції; відгуки споживачів; кількість працівників; вік та стадія розвитку; фінансовий стан; тип підприємницької діяльності (виробництво товарів чи надання послуг); форма власності.

Заключним етапом сегментування ринку є вибір одного або кількох сегментів (цільових ринків), на яки буде концентруватися увага підприємства. Критеріями такого вибору є розмір сегменту (кількість споживачів), перспективи його зростання в майбутньому, вартість досягнення мети, сумісність з цілями і ресурсами підприємства, стан конкуренції та ін.

Для вибору кількох або одного сегментів використовують також комплексний підхід. В його основі - рейтингова оцінка привабливості ринкового сегменту. При цьому вага та рейтинг кожного показника визначають експертним шляхом.