Закону влітку 2004 р. було подано на розгляд Верховної Ради. Однак цей проект не був розглянутий Верховною Радою, а тому був відкликаний[4].

На сьогоднішній день основним складником правової бази для сфери культури і мистецтва вважаються прийняті в лютому 1992 р. "Основи законодавства України про культуру". Загальне регулювання діяльності в сфері культури і мистецтва відбувається за вже практично не діючим законодавством, положення якого частково чи повністю застаріли і реально не працюють.

Зокрема, передбачено положення про виділення на культурні потреби 8% національного доходу, але не передбачається реальних механізмів державної підтримки недержаних культурних організацій. Через застарілість законодавчого акту не відповідають реальній економічній і суспільно-політичній ситуації чимало інших положень і понять – зокрема щодо фінансового і матеріального забезпечення закладів культури і мистецтва, щодо статусу професійного творчого працівника та інше.

Аналіз законодавчої бази в сфері культури та мистецтва було проведено науковцями Українського центру культурних досліджень в рамках підготовки Національного звіту про культурну політику України. В документі містився висновок, що в Україні присутня низька дієвість чинних законів, нерідке ігнорування їх взагалі та окремих положень зокрема, у тому числі й органами місцевого самоврядування, для яких проблеми культури та людей, що в ній працюють, часто є непріоритетними^[1]. Ключовими причинами низької дієвості багатьох положень законів в культурній сфері є їх неправильне формулювання і неконкретність, а також відсутність дієвих механізмів відповідальності за порушення законодавства. Важливим також є той аспект, що на розвиток культурної сфери, окрім власних галузевих законів та нормативно-правових документів мають потужний влив також прямо не

^[1] Бобик О. Бідні чи дурні? [Електронний ресурс] / О.Бобик. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news_print/2008/3/24/73564.htm