Чимало країн у світі, особливо європейських, мають величезні надходження до державного бюджету від культурної індустрії, оскільки практика західних країн доводить, що культура — це самодостатній феномен, який дає чималий прибуток і водночас набуває високого художнього і духовного рівня. Саме тому в Україні, на сучасному етапі її розвитку, держава повинна підтримувати та сприяти розвитку сфери культури, щоб вона могла запрацювати як самоорганізуючий механізм, котрий буде забезпечувати не лише можливість інтенсивно жити, а й при цьому добре заробляти.

На сьогодні, вкрай важливим та актуальним питанням, котре потребує термінового вирішення, є ефективне фінансове забезпечення розвитку культури в регіонах, де безпосередньо формується культурна політика та стабільна і надійна фінансова підтримка з боку держави.

Питання щодо проблем фінансового забезпечення в галузі культури і мистецтва висвітлюється в працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Здебільшого праці зарубіжних науковців стосуються методологічних проблем розвитку закладів соціально-культурної сфери. Шляхи та напрями вдосконалення вітчизняного механізму регулювання фінансової діяльності закладів сфери культури і мистецтва висвітлюється не тільки в роботах науковців безпосередньо пов’язаних зі сферою культури, але й в наукових розробках вчених інших галузей знань. Серед авторів таких праць ми можемо назвати: В.Андрущенко, Ю.Богуцький, І.Безгін, Г.Волков, О.Гриценко, В.Даниленко, А.Дегтяр, Г.Дутчак, І.Дзюба, М.Жулинський, C.Здіорук, Н.Корнієнко, А.Кравченко, В.Кремень, В.Литвин, С.Майборода, Д.Остапенко, М.Рогожа, А.Ручка, О.Семашко, В.Скуратівський, В.Солодовник, В.Стасюк, П.Надолішній, І.Надольний, Б.Парахонський, М.Попович, Г.Чміль, С.Чукут, Л.Шевченко, В.Шейко та інші.

Подібну різноманітність наукових досліджень яскраво пояснює теза А.Кравченка, що для того, щоб культура в її найбільш глибоких пластах