1.3 Зарубіжний досвід податкового контролю в розвинених країнах

У податковому законодавстві США, Франції, Швейцарії та інших країн із ринковою економікою, не діє принцип презумпції невинності, обов’язок доказу при розгляді судових позовів за податковим справам завжди покладається на платника податку.

При заповненні податкової декларації платник податку повинен подати відомості не тільки про фінансове положення своєї сім’ї, внески в фонди різноманітних суспільних і політичних організацій, а й будь-які інші відомості, якщо податкові органи вважають їх необхідними для обчислення суми податку. За неправильно заповнену податкову декларацію може бути накладено штраф до 1 тисячі доларів. Незаповнення податкової декларації в установлений строк також є злочином, навіть, якщо платник податків зовсім нічого не повинен сплачувати. За навмисне приховання доходу від оподаткування законодавством передбачені такі ж сурові покарання, як і за кримінальні злочини. Так, у США платник податку за рішенням суду може бути покараний штрафом до 100 тисяч доларів (для корпорацій - до 500 тисяч доларів) або тюремним ув’язненням до 5 років, у ФРН злісне ухилення від сплати податків карається позбавленням волі до 10 років.[30,c.216]

Також у цих країнах діє інститут податкових судів, що розглядають виключно позови за податковими спорами. Органи фінансового розшуку є спеціалізовані поліцейські служби, укомплектовані професіоналами високої кваліфікації, які використовують при проведенні розслідувань такі специфічні методи, як:

- негласне спостереження;

- опитування свідків із оточення особи, що підозрюється;

- перевірка поштових відправлень і прослуховування телефонних розмов;