України мають обмеженою інформацією про Європейський Союз. Так, в 2005 році 38% з них вважали, що знали достатньо про ЄС, щоб вирішити, чи необхідно Україні вступати до нього; 47% визначили обсяг власних знань про ЄС недостатнім, а 15% не змогли визначити рівень власних знань [17, с. 344]. В цілому ж, 72,2% експертів вважали, що вступ України в ЄС відповідає національним інтересам України [17, с. 345]. Одночасно, переважна більшість опитаних експертів (77%) критично характеризують динаміку відносин України з ЄС. Цю позицію поділяють і багато українців: як "стагнацію" ці відносини охарактеризували 45% опитаних громадян України, як "погіршення" - 12%

Успішність чи неуспішність співробітництва України з ЄС, крім інституційних і політичних рамок, визначає і економічна основа. Можна констатувати, що вага ЄС у зовнішньоторговельному балансі країни постійно зростає. На 2006 рік його частка становила 35%, що вище загальної частини РФ в зовнішньоторговельному балансі [13, с. 308]. У першому півріччі 2007 року цей показник склав 32,7%.

У торговому обороті країн ЄС Україна в 2002 році займала скромне місце - 0,4%, а в 2006 р - 0,7%. Для ЄС економічна роль України істотна і незаперечна тільки у вигляді транзитної країни, через яку здійснюються масштабні енергетичні поставки зі сходу на захід. Якщо взяти показники експорту / імпорту, то можна переконатися, що динаміка економічного співробітництва між Україною та ЄС виглядає не дуже оптимістично. За останні десять років апогей українського експорту до країн ЄС припав на 2003 рік, коли частка експорту в країни ЄС сягнула історичного максимуму - 34,1%. У наступні три роки спостерігався спад, а за підсумками першого півріччя 2007 року падіння досягло 4,2%.

З іншого боку, експерти фіксували неухильне і послідовне зростання імпорту з країн ЄС: якщо в 2003 році його частка в загальному імпорті України дорівнювала 33,7%, то в першому півріччі поточного року вона