3.2  Пріоритетні напрямки реалізації інтеграційних прагнень України

Після неоднозначних подій в лютому 2014 р. відбулася зміна влади, яка відбулася непередбаченим шляхом , тож нова керівна влада України постала перед серйознім вибором. Адже загострення конфлікту та відносин між РФ та Україною , а також відторгнення власним населенням. Україна обирає орієнтацію на відновлення внутрішньополітичної та економічної стабільності.

В той же час політичні лідери Євросоюзу , на яких Україна поклада багато сподівань виявилися неспроможними виявити позицію щодо України. Після анексії Криму та початку локального конфлікту на території Донбасу та Луганької області, політичні лідери визначилисяі схвалили план щодо протидії політиці РФ, що тягнув за собою три етапи санкцій. На першому етапі відбулась заборона вʼїзду в ЄС осіб що були причетними до ескалації конфлікту та анексії Криму. Другий етап увібрав в себе обмеження проти осіб та компаній з близького оточення В. Путіна. І лише третій етап санкцій передбачав обмеження, що були спрямованні проти окремих галузей російської економіки, банківської сфери, металургію, машинобудування, наукові проекти, хімія та енергетика.

Перебування України на передньому рубежі суперечностей,  вже призвело до величезних економічних та політичних втрат, що повʼязані з анексією Крима, дестабілізацією ситуації в країна, економіна нестабільність, нестійка ситуація щодо конфлікту на Донбасі. Через ці фактори досить тяжко проглядати і говорити щодо стратегії післякризового врегулювання.

Причинни такої ситуації та невпевненості щодо оцінок і прогнозів полягають у тому, що відносини між Європою та Україною залежить від фінансової та економічної структури, орієнтування зовнішньополітичних влідних структур України, стабілізація або дестабілізація політичного режиму, допомоги з боку від зовнцшних впливів. Також можна віднести