РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМ ПЛАНУВАННЯ І ВИДІВ ПЛАНУ

1.1            Система планування на підприємстві: форми планування і види планів

Планування є невід’ємною частиною у практиці господарювання кожного підприємства і важливою функцією управління. Планування – це система дій, що потрібні для подолання розбіжностей між станом об’єкта управління, який найбільш ймовірний без втручання суб’єкта управління, і тим, що є для нас бажаним [5].

Види планів. План фіксує показники, що характеризують стан системи в кінці планового періоду, визначає шляхи, способи досягнення бажаних рубежів та потрібні для цього ресурси. Оскільки процес виробництва відбувається не тільки в просторі а ще й в часі, практика виробила різні форми планів, які можна певним чином класифікувати. Залежно від тривалості періоду планування поділяється на перспективне і поточне.       Перспективний план може охоплювати досить великий період часу, і тому його поділяють на довготермінові та середньо термінові плани.

Довготермінові плани виражають переважно загальну стратегію розвитку системи, і тому її називають стратегічними. Розробляються на 5 і більше років. Це своєрідна генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для її досягнення. Перспективний план формує цілі й основні шляхи їх досягнення таким чином що підприємство має загальний напрям розвитку.     

За своїм змістом перспективний довготерміновий план є результатом стратегічного планування. В онову розробки стратегічних плані можна покласти різні види головних стратегій діяльності підприємства залежного від специфіки виробництва. У світовій практиці розрізняють три види головних стратегій: зростання, стабілізації, виживання. Середньтерміновий план – це деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довготерміновим і середньотерміновим планами є