Висновки та пропозиції
Перехід до ринкових відносин ставить завдання вдосконалення методів управління виробництвом. Одним з важливих інструментів управління виробництвом була і залишається собівартість, тобто показник, який показує у вартісному виразі стан витрат виробництва.
Відповідно до ПБО №16 «Витрати» під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розділу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Важливими при визначенні собівартості є правильне визначення складу витрат та їх розмежування (тим більше, що склад витрат, які включаються у собівартість, не є незмінними) з метою повного відображення у собівартості дійсних витрат звітного періоду.
Не може бути ніяких сумнівів у тому, що в ринкових умовах на відміну від централізованої економіки, мають бути свої методи управління виробництвом. Це в певній мірі стосується і собівартості. Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати;
В результаті проведених досліджень по обліку та аналізу витрат звітного періоду зроблені такі висновки і пропозиції.
Оскільки на виготовлення продукції за технологією використовуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробляти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну годину роботи устаткування, норми загальновиробничих, адміністративних, збутових та інших витрат.