Таблиця 7.2
РОЗРАХУНОК ПРИБУТКУ ЗА ЧОТИРИ РОКИ В РАЗІ ПРОДОВЖЕННЯ
ЕКСПЛУАТАЦІЇ СТАРОГО АБО ПРИДБАННЯ НОВОГО ОБЛАДНАННЯ
|
Показник |
Обладнання |
|
|
старе |
нове |
|
|
Обсяг продажу |
||
|
Змінні витрати |
||
|
Амортизація нового обладнання |
||
|
Амортизація старого обладнання |
||
|
Втрати, пов’язані зі списанням старого обладнання, у момент придбання нового обладнання |
||
|
Вартість старого обладнання, за якою його можна реалізувати у момент прийняття рішення про придбання нового обладнання |
||
|
Прибуток |
||
7.6. Завдання для перевірки знань
1. Відношення вартості активної частини виробничих фондів до чисельності всіх працівників фірми являє собою показник:
а) фондоозброєності праці;
б) фондоозброєності;
в) рівня механізації та автоматизації виробництва;
г) ритмічності виробництва.
2. Нововведення втілюються лише тоді, коли вони вписуються в наявну організацію та технологію завдяки:
а) реінжинірингу;
б) реструктуризації;
в) перебудові;
г) кризовому реінжинірингу.
3. Виникнення кризових ситуацій на виробництві:
а) має економічну основу — запобігти виникненню кризових ситуацій неможливо;
б) необхідне, але за допомогою спеціальних запобіжних заходів появи криз можна повністю уникнути;
в) необхідне, якщо такі ситуації конструктивні;
г) необхідне.
4. Відношення суми зносу основних виробничих фондів до початкової вартості ОВФ на відповідну дату являє собою:
а) коефіцієнт зносу;
б) коефіцієнт готовності;
в) коефіцієнт морального зносу;
г) немає правильних відповідей.
5. Антикризовий стратегічний план із відновлення виробництва охоплює:
а) обґрунтування оптимальних розмірів підприємства та виробничого циклу;
б) принципову схему виготовлення продукту;
в) альтернативні розрахунки результатів /витрат згідно з різними схемами;
г) цілі та стратегії розвитку виробництва у зв’язку з іншими частинами «стратегічного набору»;
д) технологічну базу виробництва та напрямки її вдосконалення;
е) контроль якості виготовлення продукту.
6. Етапи процесу прийняття рішень щодо організаційно-виробничої реструктуризації такі:
а) усвідомлення необхідності змін;
б) усвідомлення змісту теоретичної бази визначення банкрутства;
в) діагноз виробничої підсистеми;
г) визначення стратегій та розробка проекту;
д) порівняння здобутих результатів із поставленими цілями.
7. Симптоми локальної виробничо-технологічної кризи такі:
а) збільшення кількості конкурентів у галузі;
б) зниження технічного рівня виробництва;
в) скорочення обсягів виробництва;
г) зниження показників якості;