всієї системи антикризового управ­ління чи її окремих елементів залежить як від ситуації, що склалася на підприємстві, так і від типу управління підприємством.

Останніми роками теорія та практика антикризового управління нагромадила певний досвід обґрунтування заходів із виведення організацій із кризи. Одночасно виявилися типові проблеми, притаманні підприємствам, які функціонують у різних пост­соціалістичних країнах, а також у країнах із розвинутою економікою. Розкрито спільні механізми формування кризових явищ на підприємствах, а також підходи щодо їх подолання.

Наголосимо, що проблематика антикризового управління підприємствами містить кілька напрямків. Головними об’єктами впливу антикризового управління є проблеми розпізнавання передкризових ситуацій, проблеми запобігання кризі, проблеми життєдіяльності організації у кризовому становищі, проблеми ви­ходу з кризи, проблеми ліквідації наслідків кризи, методологічні проблеми антикризового управління, фінансово-економічні проблеми антикризового управління, правові проблеми антикризового управління, проблеми організації антикризового управління, соціально-психологічні проблеми антикризового управління.

Як інструменти впливу можна виокремити пошук інформації, прогнозування кризи, розробку управлінських рішень в умовах ризику, аналіз і оцінювання кризових ситуацій, інноваційні стратегії кризової поведінки, розв’язання конфліктів, маркетинг (поведінка в умовах невизначеності, зовнішнє управління і проблеми санації), селекція персоналу в умовах кризи (оцінювання та мотивування, інвестиційне проектування).

Метою АУП є розробка та першочергова реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш загрозливих факторів, що призводять до кризи на підприємстві.

Згідно зі сказаним можна виокремити основні стадії антикризового управління: діяльність із запобігання кризі (вплив на збої та кризові ситуації); управління в умовах кризи (вплив на окремі локальні та системну кризу); діяльність із виведення підприємства з кризи (досягнення стабілізації та перехід до зростання).

Завершальним питанням теми є розробка проектів (планів, програм) реструктуризації як стратегічних документів. Для ліквідації кризових явищ різних типів можуть розроблятися документи різного змісту (про деякі з них вже йшлося мова в попередніх розділах): антикризова маркетингова програма (тема 4); план (програма) санації, програма фінансового оздоровлення (тема 5) тощо. Підприємство для подолання кризи може розробляти комплексну антикризову програму або програму реструктуризації. Різнопланові заходи з реструктуризації мають бути відбиті у спеціальній комплексній стратегічній програмі із реструк­туризації. Наявність програми дає змогу більш ґрунтовно організовувати роботу з реструктуризації як на підприємстві в цілому, так і в окремих його підсистемах, забезпечувати послідовність та системність цього процесу.

Цільова програма «Реструктуризація підприємства» є інструментом реалізації певного набору довгострокових стратегій розвитку підприємства. Розробка й упровадження програми має важливе значення, оскільки дає змогу в комплексі розв’язати низку складних завдань: підвищення конкурентоспроможності підприємства; забезпечення вдосконалення наявних і формування нових виробничо-управлінських пропорцій інтеграційних зв’язків, що зумовлені визначеними перспективними напрямками в діяльності підприємства; сприяння залученню до структурного розвитку підприємства всіх ланок та підрозділів; внесення докорінних якісних змін до виробничо-управлінської структури, сприяння створенню нових ланок і підсистем на підприємстві, які призначені для здійснення так званих «піонерних» напрямків діяльності; формування підвалин для об’єднання зусиль всього колективу з метою виконання завдань стратегічного розвитку підприємства. Зазначена цільова програма сприяє також налагодженню коопе-раційних зв’язків з організаціями-партнерами, що так чи інакше пов’язані з діяльністю підприємства; орієнтує підприємство на участь у створенні об’єктів ринкової інфраструктури, які мають перетворити його на «центр прибутків»; забезпечує утворення нових високоефективних інтеграційних зв’язків зі всіма об’єктами зовнішнього середовища, причому зв’язки ці базуються на реалізації спільних інтересів, що підсилює можливості використання переваг кожної організації в досягненні власних і спільних цілей.

10.2. Термінологічний словник

Антикризова програма — координувальний плановий документ, що містить систему заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи (пом’якшення, уникнення кризи, усунення її наслідків тощо), зміст якого залежить від типу кризових явищ та можливостей підприємства.

Антикризове управління це аналіз внутрішнього та зовнішнього потенціалу конкурентних переваг підприємства для вибору стратегії його розвитку відповідно до прогнозу його фінансового стану [2]. Містить такі етапи:

·  попереднє діагностування причин виникнення кризових ситуацій в економіці та фінансовій системі підприємства;